неділя, 6 вересня 2009 р.

ОЦІНКИ ПЕРЕВІРЯЮТЬ В ІНТЕРНЕТІ

Випередила на крок більшість освітніх закладів Гощанська районна гімназія. Від початку нового семестру її керівництво знайшло альтернативу звичайним щоденникам.
Про те, як прижилися електронні щоденники та як їх сприйняли учні й учителі, кореспондент тижневика розпитував директора гімназії Валерія Скоцика.

середа, 26 серпня 2009 р.

ЯК РІВНЯНИ НА ХОРТИЦЮ ЇЗДИЛИ

Кажуть, з віками загубився козацький дух українського народу, і в крові молодечій немає тої жаги до свободи, яка була притаманна козакам. Спростували це твердження півтори тисячі молодих людей з усієї України, які зібралися на козацькій землі – острові Хортиця, аби разом відсвяткувати День незалежності. Серед них був і автор цих рядків.
Рівненська делегація у складі 80 чоловік була чи не найбільшою серед заїжджих, та й приїхали ми чи не найперші, іще 22 серпня, увечері. Випередили нас лише хмельничани…
Територія, на якій розгорнувся табір, знаходилася у заповіднику поблизу «Кінного театру» (одне із визначних місць на Хортиці, де туристам показують вистави на конях,- авт.).

Як і годиться у подібних місцях, за житло послугували палатки. Величезна галявина, на якій розбилося палаткове містечко, була поділена на умовні квадрати, у яких розташовувалася кожна область. Прикметно, що розміщувалися делегації незвично. Наприклад, Львівська область була по сусідству з Донецькою. Це, за задумом організаторів (Народна Самооборона) є моделлю ідеальної країни, без конфліктів і непорозумінь. І справді, рівненська молодь за ці дні здружилася з одеситами, чернігівчанами, а найбільше із кіровоградцями.

понеділок, 3 серпня 2009 р.

ЛАМУ І ТІНУ КАРОЛЬ ВІДПРАВИЛИ НАЗАД

У неділю, 2 серпня, на рівненському стадіоні «Мототрек» мав відбутися концерт гурту Лама та Тіни Кароль в рамках благодійного проекту «Крок у майбутнє». Виступ зірок української естради скасували через дивовижну причину.

Квитки для дорослих коштували 60, а для дітей - 30 гривень. Навіть за такої умови на стадіон завітало лише близько тисячі відвідувачів.

Стартувати дійство мало о 17.00, проте розпочалося о 19.00 з виступів місцевих гуртів і виконавців. Подейкували, що початок затягнувся, бо організатори чекали на більше число глядачів. Музики, які виступали того вечора, розповіли журналістові, мовляв вони спілкувалися із організаторами на предмет затягування концерту. Як виявилося, у цей проміжок часу господарі дійства кинулися у місто допродувати квитки і навіть пропонували два квитка „за ціною одного” - за 60 гривень.

понеділок, 6 липня 2009 р.

НЕЗВИЧАЙНИЙ ТРОЛЕЙБУС З НАДЗВИЧАЙНИМИ ВРАЖЕННЯМИ

Минулої суботи мешканці обласного центру не без подиву спостерігали за тролейбусом, який «гасав» містом, прикрашений кольоровими кульками та табличою „На замовлення”. У Рівному відбувся захід під назвою „ТрольРівнівка” — екскурсія містом на тролейбусі. На борту „троля” був і кореспондент „ЛЗ”.

— Тролейбус спеціально орендований для поціновувачів такого виду транспорту та любителів кататись в ньому, — розповів один із організаторів дійства Паша Алексєвич. —

Тролейбусне управління пішло нам на зустріч, навіть посадили за кермо водія з найбільшим стажем та найвищою категорією. Було продано понад 40 квитків, які, до слова, вартували 30 гривень. Цей захід не був комерційним: оренда тролейбуса обійшлася нам у понад 500 гривень, тож ми розділили цю суму на очікувану кількість учасників, та й вийшов внесок кожного по 30 гривень.

До Рівного завітали 28 іногородніх гостей: тернополяни, львівяни, кияни, івано-франківці, волиняни, по одному представнику з Теребовлі та Херсону. Очікували ще й 3 поляків з Любліна, в тому числі мав бути присутній головний інженер люблінського тролейбусного депо, але в силу певних обставин вони до Рівного не приїхали.


Напевно, багато хто задасться питанням: яким чином люди з інших міст дізналися про цей безпрецендентний захід та як розповсюджувалися квитки?

четвер, 2 липня 2009 р.

ВЛАДА ТОРГАШАМ НЕ АВТОРИТЕТ

Цьогорічний випускний вечір плавно перейшов у День молоді. Аби не допустити масового «алкотрешу» в обласному центрі, міська влада заборонила продаж спиртних напоїв у ці дні. Щоправда, слово керівників міста виявилося недостатньо вагомим для більшості торгівельних точок.

Минулої неділі на День молоді автор цих рядків вирішив перевірити, чи справді торгівельні заклади наклали на свої алкогольні відділи табу. Для цього методом «пальцем у небо» обрав 10 магазинів (супермаркетів) і торгових точок.

понеділок, 29 червня 2009 р.

ІЗ ВУЛИЦІ НА БАГАТОТИСЯЧНІ СТАДІОНИ

Олег Шандрук, як і багато інших хлопчиків, у дитинстві захоплювався футболом. Його пристрасть до цієї гри не пройшла повз пильне око батька, нині Смизького селищного голови Миколи Шандрука. У юному віці від віддав сина до футбольної секції та навіть самостійно тренував його. І результат, як-то кажуть, не забарився.

— Нині мій син Олег — професійний футболіст, грає в українській футбольній Прем’єр-лізі за одеський ФК «Чорноморець», - повідав мені батько футболіста.

понеділок, 22 червня 2009 р.

ПУБЛІЧНІ ЛЮДИ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Не обов’язково мати добрі зв’язки або веселу вдачу, щоби познайомитися із публічними людьми Рівненщини. Достатньо пошукати їх у… соціальних проектах в Інтернеті. Сторінки відомих рівнян на Інтернет-сайтах «Одноклассники» та «В Контакте» переглянув кореспондент «ЛЗ».

пʼятниця, 29 травня 2009 р.

ІНТИМ ЗА 2 ТИСЯЧІ ЄВРО

«Твій батько підійшов до мене, коли я стояла на зупинці й чекала на автобус», - пригадую, розповідала мама. Справді, колись молоді люди шукали собі пару в парках відпочинку, на дискотеках тощо. Нині для багатьох ця справа перемістилася у дещо іншу площину – в Інтернет. Журналіст «ЛЗ» спробував знайти пару у всесвітній мережі, замаскувавшись під двома профілями – хлопцем і дівчиною.

Місцем пошуків обрав найбільшу молодіжну соціальну мережу «В Контакті» (www.vkontakti.ru), що налічує більше 40 мільйонів користувачів з усього СНД. Все, що для цього знадобилося, - знайти у тому ж Інтернеті декілька фотографій симпатичних і нікому не відомих американських моделей (їх у «павутині» безліч), розписати вигадану інформацію про місце навчання, хобі, інтереси, дати рівненську прописку. Отож автор розпочав «полювання на кохання». Скажу, чим далі заходило, тим більше дивувався, допоки одна подія просто не шокувала.

неділя, 17 травня 2009 р.

«УКРПОШТА» ВІДХРЕЩУЄТЬСЯ, ХМИЛЕЦЬКИЙ ОБУРЮЄТЬСЯ

Старезні, „побиті життям” і хуліганами поштові скриньки навряд чи радують око рівнянам. Причини, з яких у Рівному застарілі поштові шафки не замінюють і не ремонтують ось уже протягом 40 років, з’ясовував журналіст тижневика.

Наш постійний читач Василь Яремчук зателефонував до редакції і розповів, що невідомі особи постійно виймають із його „ветхої” поштової скриньки квитанції на сплату комунальних послуг і, зокрема, газету «Літопис Заходу», яку він передплачує. Коли ж чоловік уже вкотре повісив замка на скриньку, її просто розламали.
Так, поламані абонентські шафи – не рідкість у Рівному. Вони стоять у плачевному стані роками, чи то пак, десятиліттями, і нікому, крім самих мешканців, немає до них діла. За коментарем кореспондент «ЛЗ» звернувся до начальника виробничо-вимірювальної лабораторії Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Михайла Штейнгольца.

четвер, 14 травня 2009 р.

«ЧУЖА ОДЕЖИНА» ЛЮДИНУ НЕ ЗМІНИТЬ

Чужому научатись і свого не цуратись заповів нам Шевченко. Рівненські бізнесмени та приватні підприємці чітко виконують настанови Великого Кобзаря. Ситуацію із засиллям іноземних вивісок на рівненських магазинах і закладах громадського харчування проаналізував автор цих рядків.

Більшість з нас чи не щодня крокує вулицями Рівного. Ми можемо бачити це постійно, але настільки звикли, що не звертаємо уваги. Мова йде про Рівне як українське місто, у якому так мало України. Чому мало? Бо куди оком не кинь – чи не на кожному магазині або кав’ярні вивіски, на зразок «Ліон», «Ельдорадо», «Аміго», «Гавана» тощо. Де ж ті часи, коли, скажімо, ті ж ресторани називали «Харків», «Київ», «Горинь»… Хтось скаже, що нині такі назви, бо ми йдемо в Європу? А може, так модно? А відколи своє, рідне, стало не модним? Пам’ятник автору вищезазначених слів про «своє» та «чуже»– Тарасу Шевченку, наче поневолювачі, звідусіль оточили подібні заклади.

Для того, аби уявити більш-менш реальну картину, наскільки наше місто «іноземне» завдяки вивіскам закладів торгівлі та громадського харчування, журналіст, узявши до рук блокнот, пройшовся вулицями Київською та Соборною від автовокзалу до Рівненського пивзаводу.

Про мене ;)

Моє фото
Журналіст, блоггер, адмін найбільшої спільноти м.Рівне у ВК "Типове Рівне"
 
Передрук матеріалів ЛИШЕ за погодження з автором або за умови наявності гіперпосилання на "Блог дядька Пола"