ІЗ ВУЛИЦІ НА БАГАТОТИСЯЧНІ СТАДІОНИ

Олег Шандрук, як і багато інших хлопчиків, у дитинстві захоплювався футболом. Його пристрасть до цієї гри не пройшла повз пильне око батька, нині Смизького селищного голови Миколи Шандрука. У юному віці від віддав сина до футбольної секції та навіть самостійно тренував його. І результат, як-то кажуть, не забарився.

— Нині мій син Олег — професійний футболіст, грає в українській футбольній Прем’єр-лізі за одеський ФК «Чорноморець», - повідав мені батько футболіста.

ПУБЛІЧНІ ЛЮДИ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Не обов’язково мати добрі зв’язки або веселу вдачу, щоби познайомитися із публічними людьми Рівненщини. Достатньо пошукати їх у… соціальних проектах в Інтернеті. Сторінки відомих рівнян на Інтернет-сайтах «Одноклассники» та «В Контакте» переглянув кореспондент «ЛЗ».

ІНТИМ ЗА 2 ТИСЯЧІ ЄВРО

«Твій батько підійшов до мене, коли я стояла на зупинці й чекала на автобус», - пригадую, розповідала мама. Справді, колись молоді люди шукали собі пару в парках відпочинку, на дискотеках тощо. Нині для багатьох ця справа перемістилася у дещо іншу площину – в Інтернет. Журналіст «ЛЗ» спробував знайти пару у всесвітній мережі, замаскувавшись під двома профілями – хлопцем і дівчиною.

Місцем пошуків обрав найбільшу молодіжну соціальну мережу «В Контакті» (www.vkontakti.ru), що налічує більше 40 мільйонів користувачів з усього СНД. Все, що для цього знадобилося, - знайти у тому ж Інтернеті декілька фотографій симпатичних і нікому не відомих американських моделей (їх у «павутині» безліч), розписати вигадану інформацію про місце навчання, хобі, інтереси, дати рівненську прописку. Отож автор розпочав «полювання на кохання». Скажу, чим далі заходило, тим більше дивувався, допоки одна подія просто не шокувала.

«УКРПОШТА» ВІДХРЕЩУЄТЬСЯ, ХМИЛЕЦЬКИЙ ОБУРЮЄТЬСЯ

Старезні, „побиті життям” і хуліганами поштові скриньки навряд чи радують око рівнянам. Причини, з яких у Рівному застарілі поштові шафки не замінюють і не ремонтують ось уже протягом 40 років, з’ясовував журналіст тижневика.

Наш постійний читач Василь Яремчук зателефонував до редакції і розповів, що невідомі особи постійно виймають із його „ветхої” поштової скриньки квитанції на сплату комунальних послуг і, зокрема, газету «Літопис Заходу», яку він передплачує. Коли ж чоловік уже вкотре повісив замка на скриньку, її просто розламали.
Так, поламані абонентські шафи – не рідкість у Рівному. Вони стоять у плачевному стані роками, чи то пак, десятиліттями, і нікому, крім самих мешканців, немає до них діла. За коментарем кореспондент «ЛЗ» звернувся до начальника виробничо-вимірювальної лабораторії Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Михайла Штейнгольца.

«ЧУЖА ОДЕЖИНА» ЛЮДИНУ НЕ ЗМІНИТЬ

Чужому научатись і свого не цуратись заповів нам Шевченко. Рівненські бізнесмени та приватні підприємці чітко виконують настанови Великого Кобзаря. Ситуацію із засиллям іноземних вивісок на рівненських магазинах і закладах громадського харчування проаналізував автор цих рядків.

Більшість з нас чи не щодня крокує вулицями Рівного. Ми можемо бачити це постійно, але настільки звикли, що не звертаємо уваги. Мова йде про Рівне як українське місто, у якому так мало України. Чому мало? Бо куди оком не кинь – чи не на кожному магазині або кав’ярні вивіски, на зразок «Ліон», «Ельдорадо», «Аміго», «Гавана» тощо. Де ж ті часи, коли, скажімо, ті ж ресторани називали «Харків», «Київ», «Горинь»… Хтось скаже, що нині такі назви, бо ми йдемо в Європу? А може, так модно? А відколи своє, рідне, стало не модним? Пам’ятник автору вищезазначених слів про «своє» та «чуже»– Тарасу Шевченку, наче поневолювачі, звідусіль оточили подібні заклади.

Для того, аби уявити більш-менш реальну картину, наскільки наше місто «іноземне» завдяки вивіскам закладів торгівлі та громадського харчування, журналіст, узявши до рук блокнот, пройшовся вулицями Київською та Соборною від автовокзалу до Рівненського пивзаводу.

КРИЗІ ПО «МАРМИЗІ»

Не такий страшний вовк, як його малюють. Живучи згідно з народною мудрістю, можна навчитися спокійно сприймати й фінансову кризу. Адже проблеми, яким, здавалося б, виною економічна нестабільність, насправді можна легко вирішити. Хороше серед «поганого» шукав кореспондент «ЛЗ».

Із перших рядків читач може не погодитися. Мовляв, що доброго у безгрошів’ї, у тому, що люди позбуваються роботи тощо. Справа в тім, що на усі ці негаразди ми спробували поглянути із зовсім іншого боку, очима… книжкового героя Тома Соєра. Згідно з твором Марка Твена, головний герой переконав своїх друзів добровільно фарбувати його паркан, задавши одне-єдине запитання: «Хіба щодня вам доводиться це робити?».

ПРИХОПИЛИ ВУЛИЦЮ

До редакції тижневика звернувся рівнянин Василь Павлюк зі скаргою на, за його словами, самочинність збирачів плати за стоянку поблизу автомобільного ринку, що на вулиці Корольова в обласному центрі.

– Я припаркувався біля магазину «Динамо», - розповідає він. - Оком не встиг змигнути, як до мене підбіг молодик і почав вимагати 2 гривні за те, що я зупинився неподалік авторинку. Мовляв, територія належить авторинку, тому за стоянку потрібно платити. А чому маю платити, якщо я – не клієнт авторинку, а приїхав до магазину?

БОМЖІ СКРУТИ НЕ ВІДЧУВАЮТЬ? ІНТРЕВ'Ю З БЕЗХАТЧЕНКОМ

Днями, виходячи з «ЕКО-маркету», побачив таку сцену: неохайний на вигляд чоловік чіплявся до перехожих, випрошуючи милостиню. Молоді люди з нього відверто кепкували, старші – гидливо відверталися. За мить чолов’яга почимчикував до мене, не підозрюючи, що спілкуватиметься з журналістом.

„Дайте гривню, не вистачає, щоб купити поїсти”, - канючив той. І хоча грошей я йому таки не дав, несподівано між нами зав’язалася відверта розмова. Людина, якій, вочевидь, дійсно нічого втрачати, повідала журналістові про те, на що наважитися міг би не кожен. Безпритульний назвався Олегом Захарчуком. Свого часу працював у медичній галузі, аж доки не проміняв її на… Власне, про це у нашій розмові.

ГОЛУБЧИКИ «ВИСЕЛИЛИ», ПРО БАЧОК ЗАБУЛИ

Обліплені стовпи та дошки довкола рівненських вищих навчальних закладів оголошеннями, на кшталт «Зніму…» чи «Здам кімнату», красномовно свідчать про розпал „оксамитового сезону” в рівнян, які щороку здають квартиру студентам-заочникам або тим, хто, на жаль, залишився без місця в гуртожитку. Отже, темою дослідження журналіста стала оренда помешкання для проживання іногородніх студентів. Аби досконаліше вивчити питання, кореспондент тижневика сам спробував взяти квартирантів.

З БАНДЕРОЮ НА ГРУДЯХ

З нагоди сотої річниці від дня народження українського повстанця Степана Бандери від початку 2009 року не лише проводять круглі столи, громадські слухання та прес-конференції. Аби звернути увагу молоді на Бандеру та підзаробити на цьому, його образ перенесли на футболки. Зрештою, це виявилося річчю дієвою.