Амерікен тріп або чого дідова коза мекає. Лос Анжелес: Алея зірок

Амерікен тріп або чого дідова коза мекає
Лос Анжелес: Алея зірок 
Продовження

Попередній допис.

Початок
--
Відразу хочу зауважити, що завітавши до будь-якого міста, отримати справжнє задоволення від перебування в ньому можна лише подорожуючи пішки. В Лос Анжелесі за 30 доларів доступні екскурсійні автобуси. Участь в цих екскурсіях полягає в тому, що стадо людей привозять в одне місце, розповідають там щось кілька хвилин, туристи гуртом роблять однакові кадри, їх везуть до іншого місця і так за однаковим ценарієм. В результаті у всіх однакові фотографії, однакові враження. Я пішов іншим шляхом.

Берестечко: як міліція заважала працювати журналістам

Минулої неділі в Пляшеві, що на Рівненщині, відзначали 360-ту річницю Берестецької битви. З власного досвіду скажу, що кожного року святкування відбувається майже за однаковим сценарієм: літургія, виступи політиків, козацька кухня, невеличкі театралізовані дійства тощо. Цьогоріч вищеперелічені заходи нікуди не зникли. Щоправда, з'явився один дуже масштабний - військова реконструкція козацької баталії 360-літньої давності.

Амерікен тріп: місто зірок та психів - Лос Анжелес. Перші кроки

Амерікен тріп або чого дідова коза мекає
Місто зірок та психів - Лос Анжелес. Перші кроки.
 --

Продовження

Початок 
Попередній допис
 --
 Прибувши до Міжнародного аеропорту Лос Анжелеса (LAX) через довгі перельоти і добу без сну я почувався більш ніж виснажено. Але вся ця втома зникла безслідно, коли прийшло усвідомлення того, що за мить ноги ступлять в інший світ. Чому інший? Тому, що більшість з нас дивлячись телевізор - новини, художні чи документальні фільми розуміють, що все побачене, швидше за все, так і залишиться тільки образами із "ящика". Розуміємо, що долі кіногероїв зостануться у тих рамках, які визначили режисери чи сценаристи, а побачені міста та місця, є далекими і навіть трішки несправжніми, бо віддаленими від наших звичних реалій.

Пошилися в актори на 70 тисяч гривень

Ось і завершилася майже двохмісячна епопея, про яку так багато йшлося у рівненських та всеукраїнських ЗМІ. У вівторок в Рівненському облмуздрамтеатрі була зіграна друга і остання із запланованих п'єса Марка Кропивницького "Пошилися у дурні", в ролі акторів якої діяли місцеві журналісти. Як і першого разу, були переповнені не лише партер та амфітеатр театральної зали, а й обидва балкони. Аншлаг вдався не лише тому, що на сцені грали "акули пера": в основі проекту лежала благородна мета - збір коштів для онкохворих дітей.

Амерікен тріп або чого дідова коза мекає. "Київ-Мюнхен-ЛА"

"Київ-Мюнхен-Лос Анжелес"

Якщо у середньостатистичного українця попрохати назвати пятірку міст, у яких він хотів би побувати, думаю 9 із 10 точно назвали б Лос Анжелес. І поки 9 з 10 мріють там побувати, мене попутними вітрами занесло до столиці світового кінематографу. При чому, оцей "попутний" вітер дув з України (аеропорт "Бориспіль") через Мюнхен (Німеччина) до Елею (L - ел, A - ей) - саме так кличуть своє місто корінні мешканці Лос Анжелеса. 

"Амерікен тріп" або чого дідова коза мекає. Вступ

Вступ

До будь-якої розповіді найважче сформулювати вступ. Адже в ньому необхідно налаштувати читача сприйняти ту інформацію, яку ти збираєшся донести... Я спробую в хронологічному порядку викласти все, що пережив під час незабутніх пригод в країні великих людей та великих надій - Сполучених Штатах Америки.

Наші в Данії - 4

Привіт, всім! Сьогодні розкажу про враження після подорожі  в місцевому міжміському потязі та купівлю власного авто.

А все було так. Вирішив придбати собі автомобіль. Вагався дуже довго, вибір тут шалений, починаючи від кольору, закінчуючи моделлю,  а головне -  ціною.  Оскільки без машини в Данії немає що робити, тому постало питання про його придбання.

Поняття маршрутки в цій країні відсутнє. Автобуси є, але куди вони і коли їздять, то хто їх знає. Єдиний найбільш поширений транспорт - це потяг, та на ньому до магазину не поїдеш, правда ж?

Серія репортажів "Наші в Данії - 3"

Цікаво, як з середини виглядають лікарні цієї країни. Дивно було б сказати, що аналогічно, як в Україні :)

Не буду розказувати про великі міста, бо там однозначно ритм життя місцевого населення відрізняється від тих, хто мешкає в провінції. Відповідно і лікарні теж трохи відрізняються.


Попавши вперше до такого закладу, можна трохи не зрозуміти, що потрапив саме туди, куди хотів... Невеликі приміщення, великі вікна, коротше кажучи, без розмаху, все компактно.

Зайшовши до приміщення лікарні, відразу почав шукати реєстратуру.

Серія репортажів "Наші в Данії - 2"

Сьогодні поділюсь враженнями від банківських відділень, розповім про їхню роботу. Скажімо, як користуватися послугами, чим вони відрізняються від українських побратимів.

Банки ззовні нічим не відрізняються від наших. Вивіска, підсвітка, невеличкий будинок сільського типу...хоча тут вони всі, як один. Єдине, що кидається в очі перш за все, це те, що перед входом немає таблички з курсами валют. Зайшовши у відділення, її теж не знайдеш.

Для того, щоб зайти у відділення банку Вам необхідно мати при собі кредитну картку.
Просунувши її через пос-термінал двері автоматично відкриваються. Якщо ж Ви не маєте картки даного банку, Вам необхідно зробити легке натиснення на спеціальну кнопку і у відділенні пролунає відповідний сигнал. Працівник банку побачивши через вікно, що клієнт очікує відкриття дверей, в свою чергу теж натискає на кнопку і тим самим відкриває їх.

Коли я потрапив у відділення банку, це був невеликий шок... Ви спитаєте чому?

Серія репортажів "Наші в Данії"

Привіт усім га) Давненько блог не бачив дописів. Нарешті буду його оживляти. Щотижня спеціально для Блогу дядька Пола з Данії писатиме один цікавий дядечко - Юрій Редчиць. Данія очима українця, зустрічайте!

--

Привіт! Мене звати Юра. На даний момент живу і працюю в Данії. Отож сьогодні розкажу Вам про цю дивовижну країну від себе, як до неї потрапити, що в ній є цікавого та приведу деякі порівняння з Україною...