четвер, 25 лютого 2010 р.

Чому в рівненських маршрутках не видають квитків пасажирам?

Якщо пішохід кинеться переходити дорогу на червоне світло, його зіб’є машина. Якщо хтось почне горланити у громадському місці, його заберуть міліціонери. Аби запобігти хаосу, чи не в кожній сфері діють правила, адже їх надиктувало саме життя. А от для водіїв рівненських маршруток чомусь закон не писаний.

У правилах «Про надання послуг пасажирським автомобільним транспортом», затверджених Кабміном, йдеться про те, що водій зобов’язаний здійснювати розрахунок і видавати квитки до початку руху автобуса. Трактування однозначне. У рівненських маршрутках – навпаки. Більше того, квитками у нас навіть не пахне.

В разі аварії, пошкодження особистого майна чи одягу в маршрутці, хамської поведінки водія тощо саме квиток є тим документом, який дозволить компенсувати збиток, завданий пасажиру. Виходить, перевізники непогано перестрахувалися. А хіба контроль за дотриманням правил загальноміських пасажирських перевезень не є обов’язком управління транспорту та зв’язку? Що робити пасажирам, якщо вони втрапили у халепу?Як довести свою правоту? З цими запитаннями я завітав до вищезгаданого управління.

середа, 17 лютого 2010 р.

Від гострих зубів відбивався ручкою

Це трапилося о 5.00, коли я чимчикував центральною частиною міста у бік залізничного вокзалу на електричку. Поблизу драмтеатру мене оточили… декілька істот з гострими зубами. Озирнувся - навколо ні душі. Тієї ж миті перший із нападників з гарчанням накинувся на мене…

Не з власної волі я став жертвою бродячих псів. Півдюжини собак нагадували радше вовків на полюванні. Я неквапливо крокував вулицею, позаду та по обидва боки, забігаючи поперед мене мчали пси. Так гарчали, що кров холола. Коли один з них кинувся на мене, заледве встиг вдарити його ногою по зубах. Той почав гарчати.

четвер, 4 лютого 2010 р.

Таємниці, які зберігають Йорк і Мокрий

Імідж найнебезпечнішого місця Рівного мікрорайон Північний набув ще у минулому столітті. Та й донині там важко уникнути зустрічі з так званими «чіткими пацанчиками», які постійно шукають в кого б підкурити, попросити зателефонувати чи грошей – без згоди того, кого «просять».

Я за допомогою всесвітньої мережі зібрав чимало історій про «північні» пригоди рівнян, які свого часу опинилися, як кажуть, не в тому місці й не в той час. Більше того, поспілкувався з людьми, яких називають гопниками. Зокрема, автор цих рядків попрохав в одного з них… поради, як варто поводитися, якщо темної пори вас гукають декілька молодих людей у кашкетах. Отже, спочатку про досвід рівнян.

Про мене ;)

Моє фото
Журналіст, блоггер, адмін найбільшої спільноти м.Рівне у ВК "Типове Рівне"
 
Передрук матеріалів ЛИШЕ за погодження з автором або за умови наявності гіперпосилання на "Блог дядька Пола"