Від гострих зубів відбивався ручкою

Це трапилося о 5.00, коли я чимчикував центральною частиною міста у бік залізничного вокзалу на електричку. Поблизу драмтеатру мене оточили… декілька істот з гострими зубами. Озирнувся - навколо ні душі. Тієї ж миті перший із нападників з гарчанням накинувся на мене…

Не з власної волі я став жертвою бродячих псів. Півдюжини собак нагадували радше вовків на полюванні. Я неквапливо крокував вулицею, позаду та по обидва боки, забігаючи поперед мене мчали пси. Так гарчали, що кров холола. Коли один з них кинувся на мене, заледве встиг вдарити його ногою по зубах. Той почав гарчати.

Шокований, я зупинився, серце калатало, тіло лихоманило. Собаки також зупинилися за чотири метри від мене, злісно спостерігаючи та гаркаючи. На моє здивування, за кілька хвилини собаки відчепилися - побігли у біг готелю «Україна». В полі зору залишився тільки один пес, який за кількадесят метрів чалапав поблизу магазину «Рубін».

Я швиденько рушив повз пасаж «Театральний» у бік залізничного, і тут сталося те, що здивувало мене до глибини душі. Псятина, що бігала біля ювелірного, тричі залаяла, і, звідки не візьмись, уся собача ватага стрімко помчалася до мене. Все, що я встиг зробити до їхнього прибуття, дістати ручку із сумки.

Вуличні пси зчинили лемент, відчуття - неначе потрапив до пекла. Один з них знову спробував вхопити мене за ногу, тоді щосили вдарив його в голову ручкою, яка відразу розлетілася, залишивши шрам на собачому переніссі. Той заскавчав, і за мить собаки відчепилися. Тож я неквапливо «відчалив». Однак той самий пес, що плутався біля «Рубіну», узявся мене супроводжувати. Облишив лише на території ринку, через який я узявся скорочувати шлях до залізничного вокзалу…

Зізнаюся відверто, відтепер я боюся ходити наодинці вечірніми вулицями. А скільки ще таких людей є у Рівному? Людей, які не мають кому поскаржитися або яких просто не чують. Міська влада каже, що дбає про громадян. Але навіщо мені, рівнянину, охайні вулиці та дворики, якщо мене там може загризти собака?

Автор цих рядків поспілкувався з завідуючим травмпунктом Рівненської обласної дитячої лікарні Геннадієм Могилою. Той розповів, що лише дітей бездушні тварини кусають сотнями.

- У 2009 році з укусами до нас звернулися 199 дітей, 34 з них щепили проти сказу, - розповів Геннадій Олександрович. - В цьому році постраждали від укусів уже 11 дітей, трьом також довелося зробити щеплення.

У свою чергу, завідувач травматологічним відділенням Рівненської міської лікарні В’ячеслав Наумчук повідав, що дорослих минулоріч кусали ще активніше.

- У 2009 році з укусами звернулося 458 осіб, 19-ом з них зробили щеплення. А 15-ро були змушені госпіталізувати для проходження комплексного лікування, - каже В’ячеслав Васильович.

Для зрозумілості: математичні підрахунки свідчать, що в кожній рівненській багатоповерхівці кусають одного мешканця. Виходить, живемо у місті собак? Дане запитання автор цих рядків переадресував комунальникам, обов’язком яких є відлов зубатих.

Звернувся до начальника управління ЖКГ Івана Геми. Той повідав, що виконавцем робіт у них є КТП-1728, тож усю інформацію потрібно брати у них. Його начальник Володимир Тимощук два дні водив за носа журналіста «ЛЗ», відмовляючись спілкуватися по телефону через особисті принципи. Водночас обіцяв надати інформацію при особистій зустрічі, проте до виходу чергового номера тижневика зустрітися з ним так і не вдалося.

Адже Володимир Ничипорович не знайшов часу через, як він сказав, наради та зайнятість по роботі. Тому, на жаль, запитати у нього, як довго на вулицях Рівного хазяйнуватимуть собаки, не вдалося. Однак, якщо пан Тимощук все-таки знайде час у своєму напруженому графіку, журналіст тижневика охоче з ним поспілкується.

Оскільки розмова з комунальниками «заглохла», вирішив звернутися до міської влади та поцікавитися її баченням вирішення даної проблеми. На жаль, міський голова Рівного Володимир Хомко досі перебуває на лікарняному. Те саме стосується і його заступника Олексія Хмилецького, якому підзвітна робота комунальних служб міста. Пощастило поспілкуватися із заступником міського голови з гуманітарних питань Галиною Кульчинською.

- На цю проблему безумовно потрібно звертати увагу, але тут думки людей однозначно поділяться на 2 табори. Той, хто зіштовхувався із неприємностями, пов’язаними з дворнягами, буде за те, щоб перестріляти бездомних собак у місті. А той, хто підгодовує їх біля своїх під’їздів, приглядає за ними, певна річ, виступить проти, - каже Галина Григорівна. – Необхідно шукати компроміс, й ініціатива, як на мене, повинна піти саме від громадськості.

Ось, наприклад, є чимало людей, зокрема серед моїх знайомих, які готові щомісяця перераховувати певну суму на утримання бездомних собак. Впевнена, знайдуться рівняни, які переймаються добробутом цих тварин. Мусимо знайти механізм взаємодії влади та мешканців міста, не байдужих до «собачого» питання.

Негоже, коли бездомні пси кусають перехожих, але й відстрелювати дворняг посеред дня, в дітей на очах неприпустимо. Якби хтось із рівнян запропонував схему, за якою можна було б вирішити цю проблему, міська влада охоче відгукнулась би.

Як каже відома мудрість, якщо гора не йде до Магомета, то він іде до гори. Хотілося б, аби керівники обласного центру все-таки перейнялися проблемою псів-безхатченків і зробили дієві кроки назустріч мешканцям міста, не чекаючи якоїсь особливої ініціативи з їхнього боку.

p.s. Щиро вірю, що очільник міста Володимир Хомко здатний упоратися з цією проблемою. Напевно, без його безпосереднього втручання жодних позитивних зрушень у цій справі не відбудеться.