пʼятниця, 9 листопада 2012 р.

Двоє рівнян зібрали колекцію раритетних мобілок

Мабуть, чи не кожен з нас свого часу пробував щось колекціонувати: хтось марки, дехто магнітики на холодильник, а молодше покоління – наклейки із жувальних гумок. Поруч із такими, здавалося б, непересічними колекціонерами існують люди, котрі збирають експонати куди більш унікальні. Зокрема, в Рівному є декілька осіб, які колекціонують… мобільні телефони, причому, не звичайні, а раритетні.

– Я колекціоную мобільні телефони, випущені до 2000 року. Цим хобі захопився порівняно нещодавно, два роки тому, – розповідає рівненський колекціонер антикварних мобілок Едуард. – Дехто дивується моєму захопленню, тому поясню, чому колекціоную старі мобілки. Давайте згадаємо той час, коли бездротовий телефон коштував шалених грошей і дозволити його собі могли тільки забезпечені люди. Час, коли існували такі стандарти зв’язку, як TDMA, DAMPS / AMPS / NAMPS, NMT-450i.

Історія говорить, що перший мобільний телефон був створений компанією «Моторола» в 1973 році. 3 квітня голова її підрозділу мобільного зв'язку Мартін Купер, прогулюючись по центру Манхеттена, зробив перший дзвінок із бездротового «ручного» телефону. Всього на розробку DynaTAC 8000X – першого стільникового термінала, сертифікованого для комерційного використання, «Моторола» витратила 15 років і приблизно сто мільйонів доларів.
Період з 90-х до 2000-х – це золотий період у розвитку ери мобільних телефонів. За ці десять років чітко окреслилась та еволюція, яку вони пройшли від важких здоровенних трубок до мініатюрних багатофункціональних пристроїв.

За два роки Едуард  зібрав майже сотню раритетних експонатів. Їхня вартість нині становить від кількох десятків до тисячі гривень за штуку. А географія купівлі цих трубок просто вражаюча.
– У колекції маю телефон, який один колекціонер придбав у Австралії та привіз до Англії. Потім він потрапив до Росії, і там я обмінявся з ним на інший експонат, – розповідає про тонкощі свого захоплення Едуард Поліщук. – Також маю деякі телефони, придбані в Польщі, Росії, Німеччині.

У колекції маю Samsung N400 pininfarina – це ексклюзивна дизайнерська версія з Італії. Я не відвідую перелічені країни, щоб віднайти нові експонати. Як правило, комунікую із власниками пристроїв на різних інтернет-майданчиках, форумах, аукціонах. І за допомогою пошти купую їх або міняюся з іншими колекціонерами. Також шукаю артефакти для колекції по радіоринках України та у майстернях з ремонту мобільних телефонів. 

Найстаріший у колекції Едуарда мобільний телефон – Motorola International 1000 1991 року. Його вага – понад два кілограми.
 – Більшість мобілок, випущених в 1991-1993 роках, мають потужність передаючого пристрою вісім ват. Сучасні телефони мають потужність до двох ват. Тобто оці старі двадцятирічні мобільні ловлять покриття навіть там, де сучасні мобілки поза зоною. До речі, в ті роки такі телефони коштували як пів однокімнатної квартири – близько півтори тисячі доларів, – повідав цікавий факт Едуард. Колекціонер додав, що в Україні він знає всього близько десяти осіб, які також колекціонують старі телефони. Тобто це хобі не є поширеним.

До невеликого кола таких колекціонерів належить іще один рівнянин – Борис Олександрович. Саме він свого часу «підсадив» Едуарда на це хобі. Але якщо Едуард Поліщук колекціонує будь-які мобілки, випущені до 2000 року, то Борис збирає телефони лише одного виробника – Нокіа.

– Поглянувши в історію, бачимо, що в 1970-ті роки компанія Моторола контролювала практично сто відсотків світового ринку стільникового зв’язку. Але менш ніж за 30 років світовим лідером стала Нокіа, яка у 80-тих була майже невідома за межами Фінляндії, – розповідає Борис Олександрович. – Оскільки Нокіа – це невід’ємна частина епохи мобільних телефонів, свій колекціонерський інтерес я зосередив на мобілках саме цієї компанії. Мені захотілося трішки долучитися до історії. У моїй колекції понад сто телефонів. Колекціоную їх понад чотири роки. Найстаріша модель – з 1992 року.
Практично всі телефони – це різні моделі, тобто двох однакових в мене майже немає. Виняток роблю коли трапляються різні модифікації однієї моделі, призначені для різних країн світу. Приміром, у деяких телефонах модель під американський і європейський ринок хоч і мають однаковий дизайн, але різняться функціонально. Також маю декілька старих телефонів інших виробників, але бережу їх тільки тому, що вони мають для мене символічне значення. Ось, приміром, один із них, старенький Сіменс A75. Саме із цього телефону свого часу моя кохана дівчина писала мені любовні sms-повідомлення, а отже, він є частинкою нашої спільної історії. Раритетної цінності він не має, але, як то кажуть, серцю дуже дорогий.

На початках Борис купував переважно старенькі телефони не тільки фінської марки Нокіа, а всі, що траплялись під руку – як працюючі, так і зламані. Проте минув рік-другий і він вирішив, що обмежуватиме свою колекцію виключно старими мобілками фінського виробництва.
– Я збираю як раритетні Нокіа, так і сучасні.
 Основним джерелом пошуку для мене є соціальні мережі. Зокрема «В Контакте» існує спеціальна група для таких колекціонерів за назвою «Раритетные мобильные телефоны», де спілкуються між собою такі колекціонери з усього СНД, – розповідає про тонкощі свого хобі Борис Олександрович. – Можу сказати, що за чотири роки, відколи я збираю мобілки, кількість таких колекціонерів трішки збільшилася, хоча популярним це діло не назвеш. Знаю лише кілька десятків колекціонерів. І, як правило, комунікую з однодумцями з України.

Я усвідомлюю, що абсолютно всі моделі, які випустила компанія Нокіа, зібрати неможливо. Адже існують дуже рідкісні, які випускалися, скажімо, для азіатського ринку і яких я донині не зустрічав. Також є прототипи телефонів, які існують ледь не в одиничних екземплярах. Наприклад, Нокіа 7700, який є одним з перших сенсорних телефонів. Або ж відома більшості колекціонерів «Нокіа Neo», своєрідний прообраз плеєра компанії «Apple», відомого як IPod. Їх було випущено всього 12 штук. Незважаючи на це, своє хобі полишати не збираюся. Упевнений, що мені вдасться зібрати ще чимало цікавих експонатів.

Для довідки:
Перший стільниковий телефон важив близько кілограма. Заряду батареї у ньому вистачало на 35 хвилин розмови, а акумулятор потрібно було заряджати десять годин. Вартість перших мобілок в роздрібному продажі становила близько десяти тисяч доларів. Але вже в 1984 році Motorola продавала їх за ціною чотири тисячі, в 1991 році ціна знизилася до тисячі доларів.

3 коментарі:

Roman Korolyov сказав...

Можу продати телефон Siemens S6.

Саша сказав...

Можу продати Siemens C30 http://vk.com/sashacoolsavluk

Oleksandr Solomakha сказав...

впізнав кілька знайомих раритетів, якими користувався і сам десь там у 1998-1999 роках))) Дякую за цікавий матеріал!

Дописати коментар

Про мене ;)

Моє фото
Журналіст, блоггер, адмін найбільшої спільноти м.Рівне у ВК "Типове Рівне"
 
Передрук матеріалів ЛИШЕ за погодження з автором або за умови наявності гіперпосилання на "Блог дядька Пола"