Півстоліття тому, коли радіомовлення виходило на шлях розвитку, а телебачення тільки-но ставало на ноги, газета була найбільш пріоритетним джерелом інформації для людей. Я не відкрию Америку, коли скажу, що усі засоби масової інформації діяли, в першу чергу, як пропагандистська машина тоді діючої влади. Але в чому полягала та пропаганда? Газети писали лише про те, які чудові «вожді» і очолювана ними ідеологія? А от і ні :)
До моїх рук потрапили декілька примірників газети «Правда» 1950 року! В цьому дописі я проведу огляд преси півсторічної давності. Ну а паралелі з тим, про що пишуть нинішні друковані ЗМІ, і наскільки змінилося наповнення газет за п’ятдесят з лишком років, читач проведе сам. Поїхали!
По-перше, саме видання «Правда» є незручним для читання через розміри. Якщо бути точним, ширина розгорнутої газети - 84 см, висота – 59 см. Якщо не зважати на цифри, то візуально газета здається ще більшою.
Для порівняння на розгорнуту «Правду» я поклав розкриту «Сіті Рівне», яка, до речі, задумана і продукується саме в чорно-білому ретростилі з елементами сучасної верстки. Так ось, проти свого брата (чи то правильно «дідуся», - авт.) рівненське видання виглядає дрібненьким онучком.
Газета «Правда» була щоденною, тож обсяг її невеликий – один розворот, тобто чотири шпальти. Таке поняття, як головний матеріал сторінки, також важко виділити. В «Правді» від 13 квітня 1950 року таких дописів декілька.
Перший називається «Славный почин шахтеров Кузбасса». Про що не переповідатиму, ліпше приведу цитату, яку я читав з посмішкою. «Сегодня «Правда» публикует письмо товарищу И.В. Сталину от шахтеров Кузнецкого угольного бассейна.
«Глубоко сознавая свой долг перед Родиной и свою ответственность за успешное решение задач, поставленных перед угольной промышленностью в 1950 году – последнем году послевоенной сталинской пятилетки, - мы обращаемся к шахтерам Сталинской области с призывом продолжить и в этом году социалистическое соревнование шахтеров Кузбасса и Донбасса…».
Далі в листі хлопці закликають колег з Донбасу перевершити норми видобутку вугілля, адже, як вони пишуть, шахтарі, виховані партією Леніна-Сталіна, ніколи не зупиняються на досягнутому! Чому я читав і посміхався?
А уявив собі, що було б, якби нинішні шахтарі змордовані державою написали настільки натхненний лист, наприклад, в провладну газету «Урядовий кур’єр». Уявили? Ну що, відчули, як на обличчі з’явилась цинічна посмішка? :)
Не встигла посмішка покинути мій фейс, як очі мої втішилися із заголовка «Темные дела американских авантюристов» - не заголовок, а пісня!
В матеріалі йдеться про появу нібито американського літака над територією СРСР з боку Балтики. Автор у дуже в’їдливому тоні звинувачує їх у шпигунстві та бажанні досягнути світового панування, вплітає сюди ще Швецію як місток, звідки можна шпигувати за Союзом, і навіть посилається на міжнародне право!
Після прочитання в мене виникло лиш одне питання: а той літак взагалі був там? Чи це просто ще один привід для підтримки запрограмованих налаштунків всесоюзної біомаси, що померещився автору, який підписався як Ник. ГОРДЕЕВ. Як там не було б, а чомусь не зміг я сприйняти цей допис без усмішки.
Також низ першої сторінки «Правди» забудований фотографіями щасливих на вигляд добродіїв та панянок під промовистим підписом: «Лауреаты Сталинских премий».
Друга сторінка видання містить неймовірно захоплюючий матеріал під назвою «Агитпункт – каждому полевому стану», що під рубрикою «Партийная жизнь». Поруч з ним - прекрасний допис «Повседневно воспитывать партийные кадры» - репортаж із Брянської обласної партійної конференції.
В матеріалі «В Министерстве Иностранных Дел СССР» йдеться про звернення вищезгаданої установи до Італії, яка, відповідно до статті 74 Мирного Договору, повинна виплатити Союзу… 100 мільйонів американських доларів. Хм… І здалася їм ця ворожа валюта, га?
Ще «Правда» пише про «Американский нажим на Грецию», про те, що «Китайская общественность приветствует учреждение советско-китайских сообществ» та про «Симфонические концерты для колхозников». Приблизно на цій – третій сторінці я зрозумів, що вже очманів від інформації, яку читаю.
Одні й ті самі тези – «американці гівнюки», «треба працювати», «капіталізм - зло» тощо. На останній, четвертій сторінці, аби відпочити, анекдотів і кросвордів я також не знайшов. Зате «насолодився» матеріалом «Ширится движение борцов за мир!», ще двома дописами про американців і заміткою про «Всесоюзный шахматный турнир колхозников».
Вже зі значно меншим інтересом я взяв до рук «Правду» від 14 квітня 1950 року. Третина першої шпальти присвячена 20-м роковинам смерті поета Володимира Маяковського. Ну і, звісно, куди ж без листа робочих Сталіну!
Цього разу натхненний меседж Йосипу Іларіоновичу написали працівники нафтової промисловості Башкірської АССР. Ну і найвеселіше: у цьому номері під кричущим заголовком я дізнався, що «Шахтеры Донбасса принимают вызов Кузбасса!». Ай, молодці!
Вся друга сторінка «Правди» присвячена все тому ж Маяковському. Цитують його прорадянські вірші, а хвалебні тексти автора статті підносять поета аж до підніжжя Леніна-Сталіна.
На третій шпальті пишуть про «Соревнование за отличное качество сева», яке, зізнаюся, не читав – вистачило заголовка. Також я із гордістю дізнався про «Успехи магнитогорских металлургов» і ледь не розчулився на дописі «Дружба украинских и болгарских школьников».
Виявилося, маленькі болгари із біологічного гуртка звернулися до совіцких одноліток з проханням встановити один з одним дружню переписку, щоб ті допомогли їм в роботі. І що ви думаєте? Радянські діти, серед яких можуть бути наші батьки та дідусі з бабусями, звісно, не відмовили юним колегам!
Як пише «Правда», вони відправили болгарським школярам посилку з насінням сільськогосподарських культур та квітів, а також книги із працями Мічуріна. Ну хіба це не прекрасно, друзі!
О, ледь не забув – про китайців і американців в цьому номері також не забули. Третя та четверта сторінки щедро напаковані різною інформацією про них. Але вистачить з нас заокеанщини і предків Мао Цзедуна...
Насамкінець я відкрив «Правду» від 16 квітня 1950 року. Головні теми номера – «Братсткое сотрудничество», «Ленину - 80», «Технический прогресс». А також «Партийная жизнь», «Борьба за мир», «Все американцы - козлы» (щодо американців - це якщо підсумувати зміст всіх матеріалів).
Звернув увагу на огляд міжнародних новин: кожна з них подана крізь призму, вигідну для радянської ідеї. Відштовхуючись від цього, одні країни і події, що відбуваються на їхній території, подаються в позитивному світлі, а інші – навпаки.
«Чому ти дивуєшся?», - скажете ви. І ви абсолютно праві. Просто люди, бачення світу яких формувалося на щоденній інформаційній їжі такого ґатунку, після гортання «Правди» в мене викликали співчуття. Гарно газета називається, тільки от її наповнення в мене асоціюється з неправдою. І я гордий з того, що свобода слова в Україні, хоч і зазнає утисків, але все ще є. І її варто відстоювати, аби сценарій 50-річної давності не повторився!
0 коментарі:
Дописати коментар