четвер, 14 лютого 2013 р.

Історії кохання відомих рівнян


Кожен із нас кохав і був коханим. Незалежно від віку, статі чи соціального статусу. І у кожного своя унікальна історія кохання. Читаючи ці рядки, читачі, мабуть, пригадали як зустріли свою половинку. А тим часом, напередодні дня закоханих я попросив відомих рівнян згадати про те, де, коли і за яких умов вони знайшли своє кохання. І вони охоче поділилися своїми спогадами.

Володимир і Марія Хомки
Міський голова Рівного Володимир Хомко зустрів своє кохання в університеті.

– З моєю майбутньою дружиною ми вчилися в одній групі. Студентами стали у 1975 році. Тоді мене зацікавив той факт, що моя майбутня дружина була родом із Чорткова Тернопільської області. Мені це місто дуже подобалося, бо там вчилася моя мама, яка теж родом із Тернопільщини. Тож спочатку було дещо незвично, що в нашому місті навчаються студенти з того краю, який мені дуже подобався. На третій рік навчання ми вирішили, що маємо жити разом. У 1979 році одружилися. З того часу ми – нерозлучні. Ось уже тридцять чотири роки ми одне одного підтримуємо і розуміємо. За весь час подружнього життя між нами не виникало великих сварок чи скандалів. 
Узагалі у мене з дружиною багато спільного, в тому числі погляди на політичну ситуацію в державі, її майбутнє. За стільки років спільного життя ми вже стали одним цілим.  
Кажуть, що кохання – це якісь хімічні процеси в організмі. Напевно так воно і є. Бо серед усіх дівчат, з якими зустрічався у житті, все-таки обрав Марію Мар’янівну і захотів пов’язати з нею своє життя. До речі, моя мама – Хомко М. М., і дружина має такі ж ініціали.

Василь і Світлана Лазутки
Головний міліціонер Рівненщини Василь Лазутко побрався з дружиною Світланою, ще працюючи звичайним водієм.

– Вдячний Богові, що він 32 роки тому послав мені таку чудову дружину. Ми познайомилися ще тоді, коли обоє мешкали на Донбасі. Чимось особливим наша історія знайомства не вирізняється, все було як і в більшості пересічних людей. Побачив Світлану та й закохався чи не з першого погляду. Це сталося під час вступу до навчального закладу, який тоді називався Київська вища школа міліції. В той час я був молодим хлопцем, який працював інспектором ІСН (інспекції у справах неповнолітніх) Харцизького міськвідділу міліції на Донеччині. 

Зустрічалися близько двох місяців. Та швидко збагнули, що створені одне для одного, тож одружилися. І кохаємо одне одного вже більш як тридцять років. Попри те що останні два роки я живу в Рівному, а вона – на Київщині, та майже щотижня дружина намагається знайти час і на вихідні приїхати до мене. А я, як джентльмен, намагаюсь чи не щотижня дарувати дружині квіти.

Мар’ян і Надія Годи
Директор ВАТ «Рівень» Мар’ян Года освідчився дружині, постукавши до неї у вікно… третього поверху.

– У мене практично все життя і всі події пов’язані з пивом, – посміхається Мар’ян Адамович. – От і дружину Надію зустрів у Тернополі на тодішньому пивзаводі № 1. Перш ніж побратися, ми зустрічалися близько року. А от освідчувався я їй досить-таки особливо. На той час вона жила у «малосімейці» на третьому поверсі. Отже, попередньо ми з товаришем посиділи в ресторані, і він наштовхнув мене на думку, що освідчитися таки потрібно. Отож я заліз до Наді на балкон і постукав прямісінько у вікно. Вона саме була в кухні й неабияк перелякалася. Уявіть лишень: третій поверх, і раптом хтось шкребеться у вікно! Коли впізнала мене, то її здивуванню не було меж! Так, освідчення моє було дуже емоційним... Ми щасливі разом уже 25 років!

Ірина та Віталій Чугуннікови
Новоспеченого народного депутата України Віталія Чугуннікова до Рівного у середині 90-х привело саме кохання.

Незважаючи на те, що народився та виріс я на Одещині, то у справах своєї підприємницької діяльності мені доводилося досить часто бувати на Рівненщині. Під час одного з таких візитів я й познайомився з моєю майбутньою дружиною – Іриною. Певний час наші стосунки складалися, як то кажуть, на відстані. Вона в Рівному, а я за сотні кілометрів від неї. Але згодом ми зрозуміли, що нам тяжко одне без одного, і вирішили одружитися. У 1996 році я переїхав до Рівного та назавжди оселився тут. У нас з Іриною двоє доньок – 9 та 14 років. А саме Рівне вже давно стало для мене рідним містом.

Анна Хлістунова і В’ячеслав Шарпар
Чемпіонку Європи з плавання рівнянку Анну Хлістунову доля звела із відомим футболістом харківського «Металіста» В’ячеславом Шарпаром на вечірці.

– Попри те що ми з чоловіком спортсмени, познайомилися аж ніяк не на спортивних змаганнях чи майданчиках, а на звичайнісінькій вечірці, яка затягнулася до четвертої ранку. Вже через тиждень після знайомства В’ячеслав познайомив мене зі своїми батьками. Моїм другим домом був басейн, а його дім – футбольне поле, але це не заважало нам будувати наші стосунки. І рівно через рік після знайомства він запропонував мені руку й серце, підкріпивши свої слова обручкою. У травні 2011 року ми відгуляли весілля, а торік нас стало троє – народилася донечка Мілана. Увесь цей час ми дуже кохаємо одне одного, тож я бажаю усім зустріти справжнє кохання і бути щасливими!

0 коментарі:

Дописати коментар

Про мене ;)

Моє фото
Журналіст, блоггер, адмін найбільшої спільноти м.Рівне у ВК "Типове Рівне"
 
Передрук матеріалів ЛИШЕ за погодження з автором або за умови наявності гіперпосилання на "Блог дядька Пола"