Таємниці, які зберігають Йорк і Мокрий

Імідж найнебезпечнішого місця Рівного мікрорайон Північний набув ще у минулому столітті. Та й донині там важко уникнути зустрічі з так званими «чіткими пацанчиками», які постійно шукають в кого б підкурити, попросити зателефонувати чи грошей – без згоди того, кого «просять».

Я за допомогою всесвітньої мережі зібрав чимало історій про «північні» пригоди рівнян, які свого часу опинилися, як кажуть, не в тому місці й не в той час. Більше того, поспілкувався з людьми, яких називають гопниками. Зокрема, автор цих рядків попрохав в одного з них… поради, як варто поводитися, якщо темної пори вас гукають декілька молодих людей у кашкетах. Отже, спочатку про досвід рівнян.

Олексій:
- Я граю у музичному гурті. Влітку ми репетирували в гаражі біля району, який в народі кличуть Йорк (територія мікрорайону Північний, з боку вулиці Шухевича). Повертаючись з репетиції, піднімався вулицею, аби сісти на маршрутку №45. Слухав музику в навушниках і тут почув: "Іди сюда", "Стой, дай на гітарі пограть". Обернувся, а за мною двоє гопників чалапають. Гітара була доволі дорога, я вирішив не ризикувати, тож «дав газу» звідти. Встиг добігти до зупинки і застрибнути у тролейбус, тільки тоді гопота відстала. Відтоді намагаюся обходити район десятою дорогою.

Федір:
Я мешкаю у найекстремальнішому районі Рівного, який у нас називають Мокрий (мікрорайон Північний, з боку вулиці Черняка і далі). Чесно кажучи,  вночі тут спокійніше, ніж удень. Це район робітничого класу, де люди виживають... Тут малолітня шпана вдає з себе районного короля, а в основі спілкування фрази, на зразок: "Малой, есть сигарета?», «А пару рублей закинеш?». Мікрорайон Північний можна назвати «гоп-рай».

Тут донині живуть 90-ми роками – постійно з’ясовують стосунки за допомогою кулаків тощо. Мешканці знають один одного не на імена, а на прізвиська. Звісно, ми говоримо не про всіх мешканців, а про більшість молоді та людей середнього віку. Тут можуть безпідставно дати «по шиї», можуть попросити зателефонувати чи кілька гривень на пиво. Маю чимало історій, але соромно виносити на загал…

Віктор:
Як на мене, не потрібно так радикально говорити про «непорядність» Північного. Тут не страшніше, ніж у районі парку Шевченка чи автовокзалу. Щоправда, був свідком однієї історії з гопами. Взимку 2002 року я повертався додому десь опівночі. За ЗОШ №25 знаходяться городи та кущі. Отже, крокую тією місцевістю, бачу на кількадесят метрів попереду якийсь рух. Розумію, що це люди, і тієї ж миті чую крик: «Шухер! Йде тип якийсь!».


Паралельно хтось підводиться з землі й двоє осіб біжать звідтіля. Спочатку я не зрозумів, що сталося, проте коли підійшов ближче побачив, як якась жіночка намагається звестися на ноги. Коротше, виявилося, що двоє хуліганів дали їй по голові, познімали обручки та сережки, - потерпіла так сказала. Провів її на Шухевича до під’їзду, а додому пішов, від гріха подалі, іншою дорогою, більш освітленою.

Ілона:
Мене вже дістали місцеві зі своїми питаннями: «Який в тебе телефончик?», «Котра година?», «Чого носиш ці кеди?», «Чого в тебе помаранчеве волосся?». Добре, що я дівчина, з кулаками не лізуть. Щастя, що  взимку шмаль не палять у дворі, бо за літо остогид цей сморід.

Вадим:
Живу на Йорку, захоплююся баскетболом. Якось, повертаючись із тренування, зайшов у свій під’їзд і відразу отримав стусанів з усіх боків. У результаті додому потрапив без рюкзака, у якому лежало баскетбольне причандалля, і без гаманця з дрібними грошима. Натомість - із розбитим носом та синцями. Зрештою, це виявилося корисним уроком для моєї самовпевненої пихи і навчило обережності.

Дмитро:
Два роки тому я носив довге волосся. Йшов близько 23.00 із двома друзями по алеї. Тут, звідки не візьмись, позаду нас з’явився автомобіль. Він повільно їхав за нами, а ми жартували, мовляв, ось – це за нами. За кілька хвилин він таки порівнявся з нами. Опустилося скло, звідтіля висунулася обстрижена голов

а, на вигляд «браток» якийсь. Він нам каже: «Якщо завтра не пострижетесь, вам кінець». Вони обігнали нас на 50 метрів, авто зупинилося, і звідти вийшли п’ятеро «братків» десь по 20 років на вигляд. Ми звернули убік, щоб не зустрічатися з ними. Тієї ж миті за спиною почули крики: «Стоять, гади!», і за нами побігло стадо з битками в руках. Ми розбіглися, я опинився у якомусь дворику, якось знайшов зупинку і дістався додому, шокований від того, що сталося.

Так що ж робити, якщо вас зустріли гопники? Як з ними говорити, як поводитися? На цю тему журналіст дискутував із мешканцем Північного, який, як він сказав, «любить погуляти по району із пацанами та дати «лящів» лохам». Познайомилися в Інтернеті, коли той радикально висловився проти авторів вищезгаданих історій. Розговорилися.

- Коли на вулиці бачиш чмо, не здатне себе навіть словами захистити, руки чешуться наваляти по повній. У нас на районі завжди так було і буде. Хоча не по кожній людині скажеш, чого вона варта. Якщо немає грошей на пиво чи цигарки, зустрівши потенційного «гаманця», спочатку з'ясовуємо, хто він «по життю». Зазвичай люди проколюються ще до початку розмови, коли гукаєш: «Гей, іди сюди!». Відразу бачиш, чи вийде його розвести.

Автор попрохав гопа поставити себе на місце жертви і розповісти, як би він викрутився із такої ситуації.

- Головне - не поспішати підходити, навіть якщо ви явно поступаєтеся в силі. Хоча й не варто відкрито демонструвати свою крутість. Коли вуличні пацани самі підходять до вас і запитують, чому не підійшли, краще сказати: «Можу чимось допомогти?», - і не подавати руки для вітання. Нормальний пацан не тиснутиме руку першому зустрічному. Далі потрібно просто стояти і посміхатися. Це заведе їх у глухий кут, тому що гопники не зрозуміють причину вашої посмішки.

Якщо від початку хлопці не збиралися вас бити, то далі буде «наїзд базаром». Найпоширеніші фрази: «Ти хто? Звідки?»,« Є гроші?», «Хто ти по життю?». На ці питання найкраще відповідати універсальною фразою: «З якою метою цікавишся?». Важливо зрозуміти і запам'ятати головне: щоб на вас напасти, потрібен привід. Від вас його чекають і ви в безпеці, поки його не дали.

Тому ні в якому разі не йдіть на найменшу поступку - не відповідайте навіть на зовсім невинне питання. Як тільки ви відповіли щось, навіть саме нейтральне, але по суті питання, і захочете перервати розмову згодом, у гопника з'являється «моральне право» звинуватити вас у неповазі до себе.

- На подальші фрази: «Ти що, мене не поважаєш?» або «Не хочеш з нормальними пацанами побазарити?» - потрібно відповідати мовчанням. Найкраще продовжити бесіду фразою: «Ти не відповів на моє запитання» - і продовжити посміхатися. Коли пацани запитають, що маєте проти них чи в чому звинувачуєте, варто повторити питання: «З якою метою цікавишся?».

Якщо хтось з них скаже: «Для себе цікавлюся», значить вони «просікли», що з вами не варто продовжувати цю розмову, що ви не з числа зляканих лохів. Після цього варто сказати: «Я тебе не знаю», але ні в якому разі не продовжувати фразу словами: «І не збираюся з тобою розмовляти» або «Це не твоя справа». Треба дати зрозуміти: хто почав розмову, той і повинен обґрунтовувати причину.

І якщо ви все зробили правильно, у гопника є декілька варіантів подальшої поведінки - почати вас бити і стати «безпрєдєльщиком» з точки зору понять, або зізнатися в тому, що метою бесіди, яку вони розпочали, було просте знайомство. У цьому випадку можуть навіть потиснути руку. Важливо, щоб співрозмовник залишився задоволений спілкуванням, а не думав, що ви його обламали.